«Спецоперація СБУ» і «вагнерівці» у Білорусі: хто послав найманців до Лукашенка?


«Українські спецслужби примудрилися створити фейковий проєкт, до якого залучили 180 громадян Росії», – так російське інтернет-видання «Комсомольская правда» ще 6 серпня пояснювало, звідки у Білорусі взялася група із 33 бойовиків-найманців, так званих «вагнерівців». Менше ніж через два тижні про те, що саме СБУ зібрало найманців із Росії у Білорусі, аби потім їх спіймати, повідомили українські ЗМІ із посиланням на українських журналістів. У зриві спецоперації обвинуватили, у першу чергу, голову Офісу президента Андрія Єрмака. У відповідь він нагадав про російське походження версії щодо причетності України до найму так званих «вагнерівців». В самій СБУ назвали поширену в ЗМІ інформацію російським фейком та інформаційним «вкидом».​

За твердженням «Комсомольської правди» (КП»),яка посилається на «співробітника російських спецслужб», Служба безпеки України своєю «операцією» хотіла завдати удару по ПВК «Вагнер», «Роснєфті», а головне, по російсько-білоруських відносинах. «КП» перелічує об’єкти «удару» саме у такому порядку. Поряд із цим видання називає ще одну мету.

«Можливість екстрадиції громадян Росії в Україну, чому Київ був би вельми радий – така можливість помститися за своїх моряків, яких Порошенко відправив «на убой» у Керченську протоку», – пише «Комсомольська правда» у статті, яку названо розслідуванням.

«Розслідування» російського видання розповідає історію вербовки групи найманців, які пізніше були затримані у Білорусі. За версією «КП», якийсь «Сергій Петрович» обдзвонював колишніх бійців ПВК «Вагнер» і пропонував на добрих умовах поохороняти нафтові об’єкти у Сирії. При цьому вербувальник докладно розпитував про біографію та бойовий досвід.

«Ніби тонкий психолог, він фактично займався розвіддопитом, козиряючи подіями та фактами, за якими можна було зробити висновок, що це точно один із босів ПВК «Вагнер». Або ж і високий чин із Міноборони. Полковник – мінімум, – робить висновок автор «розслідування» і продовжує: Тому ніхто навіть не насторожився, коли він запитував про навички управління «Буками» чи про знайомство з російськими військовими у зоні АТО».

За даними Bellingcat, операції найманців в Африці очолює людина на ім’я Костянтин Олександрович Пікалов, відомий як «Мазай»

Далі видання розповідає, як протягом кількох місяців збирали групу, як до цього процесу долучився «відставний полковник російської армії Кривенко», як наймачі отримали від потенційних працівників усі їхні документи, фото та інші відомості. Вже у липні цього року, розповідає «розслідування» раптово змінився представник наймача, на місці «Сергія Петровича» з’явився «Артур», який і запропонував «переорієнтуватися на об’єкти «Роснєфті».

Зрештою було сформовано 4 групи найманців, перша з яких виїхала до Білорусі і там була затримана. У ній були переважно «люди, які раніше мали українське громадянство і воювали на Донбасі», пише «КП». Група мала намір вилетіти з Мінська за маршрутом Стамбул-Гавана-Каракас, і вже мала на руках авіаквитки, стверджує видання.

І ось саме тут «Комсомольська правда» знаходить «докази» участі СБУ в операції з найму бойовиків. Квитки купували у Львові, стверджує видання.

«Авіаквитки виглядали як придбані через інтернет-сайт фірми Must Go (зареєстрованої у Києві). Однак із зазначенням на квитках реквізитів туристичної компанії Coral Travel. Але через офіс «Турецьких авіаліній» у Москві було встановлено, що вони були придбані… «в авторизованому агентстві, зареєстрованому на території України, що випливає з відповіді представництва турецької авіакомпанії», – йдеться в «розслідуванні».

«КП» стверджує, що документи, отримані від турецької авіакомпанії, показують також, що у ланцюгу покупців квитків були ще дві українські компанії: «Тревел» Сет та «Изи тревел Украйнс».

Зниклі докази

Але, виявляється, усіх цих квитків, ланцюг купівлі яких «розслідувало» російське видання, просто не існує. Це визнає сама «КП» і пояснює тим, що «куратори» раптово змінили дату вильоту, квитки перебронювали, а ті, що були на руках у найманців, наказали знищити.

«Порвавши квитки, росіяни тим самим знищили важливі докази, вервечка від яких привела би до Львова і Києва, кудись до будівлі СБУ. Тому і всі оплати у межах «проєкту» «кураторами» проводилися виключно готівкою», – робить висновок «Комсомольська правда».

Олександр Лукашенко виступає на мітингу своїх прихильників, Мінськ, 16 серпня 2020 року
Олександр Лукашенко виступає на мітингу своїх прихильників, Мінськ, 16 серпня 2020 року

Далі стаття у російському виданні розповідає, що і трудові договори з найманцями були несправжніми, і що вони підписані несправжніми підписами несправжніх представників «Роснєфті», і що контактувала з групою не представниця посольства Росії. Крім того, «розслідування» припускає, що СБУ проводила свою «операцію» в контакті зі спецслужбами Білорусі, але доводила до них не усю інформацію.

«Не дарма ж Олександр Лукашенко 24 липня під час відвідин бригади спецпризначення обмовився про «іноземні ПВК», які збираються розводити у Білорусі безлад», – зауважує «КП».

Висновок «розслідування» «Комсомольської правди», що найманців до Мінська заманила СБУ, якимось чином був опублікований добою раніше у виданні «Московский комсомолєц». Там, із посиланням на нібито одного з найманців, який в останній момент відмовився від поїздки, розповідається практично та сама історія.

Ці дві публікації не викликали в Україні резонансу. Вони лишалися б практично не поміченими, якби версію про «операцію СБУ» з найму бойовиків у Росії через майже два тижні після російських-інтернет видань не переповів чи то колишній співробітник, чи то агент Національного антикорупційного бюро України Євген Шевченко, а за ним не переповів би редактор видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов.

Перевести / Translate »